Гріх бачити звичайно речі Коли такого кольору ця ніч, шпалери і вишневий чай і ти , Ельфо . Зійшла в цей час ти із картин , із простору , де ні про що говорять букви . Не бачачи німих вітрин , шукаю я такий знайомий , чесний (!) запах клюкви . Скажи , чому ці зорі такі близькі до нас ? Скажи , чому не сьогодні ? Лиши мені трохи вина . Я рада цьому і кожному вечору схожому , такому с п р а в ж н ь о м у . . В чому вона ? В чому моя вина ?
Так , кожен раз , коли ти плачеш , мене ж бо покидає вдача; Я відчуваю , як вода цілую землю . Та кожен шрам на твому тілі - частинка вічного світила ; Себе скривавлюєш даремно - Лиш ти досконаліше і ближче всіх небесних тіл , Ельфо .