Ти уявляєш, мам, я закохалась так,
Що уявляю біле плаття і дитину...
Вже уявляю, що куплю йому піджак,
Або костюм, або сорочку у клітину.
Ти уявляєш, мам, він так застряг в мені,
Що кожен ранок думаю про нього.
Усі вірші про щастя йдуть тоді,
Коли лиш серце потонуло у любові.
Ти знаєш, мам, я закохалась так,
Що в ньому бачу риси мого тата...
Його привички, його рухи - страх -
Оце все є в привичках твого брата.
Ти знаєш, мам, я закохалсь чисто.
Він кращу з мене робить кожну мить..
Спідничка, каблучки, твоє намисто...
Та головне, що у душі і не болить.
Ти знаєш, мам, він все ще любить іншу.
Вона хоч не погана, та не та.
Та і мене він любить, може й менше...
Але в.мені від цього злості і нема.
Я бачу, мамо, всі його провали,
Недоліки і лінь в його очах.
Ти уявляєш, мам, на це начхала,
Всі мінуси його люблю і так.
Ти уявляєш, мам, я закохалась так,
що і тобі змогла це розказати,
І не ховаю це у закутках,
Я закохалась, мам, ти маєш знати.
Annet Franklin еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1