Скільки мороку і слів -
таких зимних, ніби айсберг.
Скільки непотрібних сліз -
злих, замучених бажанням
падали вниз, ніби квіти з отерпших рук.
Знов піднімались, ставши легкими як колір і звук.
Та й ангел не може літати -
не видно небо кріз грати...
Скільки теплих кольорів,
вбитих цвяхами на небі,
хтіли розпалити лід -
образ твій, о lessi,
а ми все падали вниз, ніби квіти з отерпших рук.
знов піднімались, ставши легкими як колір і звук.
ангел не може літати -
не видно небо кріз грати...
текст (c) 1998
Anomaly еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 3