Князь Святослав, вiдважний як тур Сидить на березі Сурозького моря Тихо грають гуслi, пасуться конi Вогнища горять, тихо на Сурож'i То вертаеться наш Княже з дальнього походу З перемогою йде до столицi Сур'яграду Степовим безмежжям Святослав веде козацьку рать Вятичiв звiльнили ми з хозарськоi неволi Мовить Гугул Вiщий до київських синiв: "Маємо свою вiру, маємо свою землю Перший грiм - то є будитель весни Перший внук Дажбожий - Князь наш Святослав!" I казав Гугул: "Мої козаки, славнi паничi! Життя своє вiддайте волi, а воля - це мечi! Та Перун нехай веде вас вiрою, не батогом Хто з мечем в руках вмирає - не буває той рабом!"