З тобою згорали, дні не рахували... Лиш місяць засвідчив безодні той відчай.
І очі благають, та завжди не вчасно. Ти серце сховала і знами все ясно.
Я хотів, і ти чекала так давно. Ми все згадали, й заново все ніби почали. Але якось все невдало... Стало того нам замало... Того, зберегти що не змогли.
Як же холодно без тебе. Я гуляю просто неба, зорі рахувати розучивсь Знаю, лиш одна не згасне Щирий промінь сяє ясно За її любов не раз моливсь.