Хто чує мене, Нехай до вас моя промова лине! Ти знаєш як це боляче, ти знаєш як це гірко… Коли не можеш без неї, коли на серці дірка… В голові прокручуються кадри, Не знаєш де знайти правди… І не впізнають тебе всі твої друзі Кажуть забути її, бути в своєму глузді! Ти не той, вона не та! Як знайти, де правда? Чому не можна просто любити один одного, Чому, навіщо причиняти біль кожному? Омана почуттів, омана навкруги, Серце ніколи не слухає твоєї голови! Якщо ви чуєте мою промову, Не причиняйте один одному біль знову та знову… Якщо кохаєш її, то так і скажи, Якщо кохаєш його не мовчи. Я кохаю її, що митті кохаю! І дірку на моєму серці її любов заповняє!.. Почуття в ілюзію одіти, Брехня, зрада, омана- тримають любов, не дають їй взлетіти! Тримають, швиряють, розривають, кидають її об землю, Залишають там, де холодно та темно!
Не дуріть собі голови даремно!... Ти точно кохаєш, чи… напевно?...
Не дуріть собі голови даремно, Ти точно кохаєш, чи напевно?