шось в душі озивається ше тихим криком та двері до серця закрито з диким скрипом болю немає більше, знаєш, я не з тих хто кричатиме "не йди!" у спину розбитим хрипом залиш ключі від мого серця там у дверях я не ховатиму їх в сейф, не житиму в готелях я буду там, де був, захочеш прийти - прийди та не чекай, шо я лишатимусь завжди один не обіцяю, шо ключі не забере хтось інший і не зі зла на тебе я віддам їх не тобі вже просто буває так, і знаєш, ти не одна змогла би прийти у снах і випити мене до дна я в курсі, я не ідеальний, та і ти не краща але я знаю, ким я є, а ти себе не бачиш і не треба пропозицій залишатись друзями з тебе хреновий друг, знаєш, не плекай ілюзій...
актриса власної п'єси Париж вартий меси, звісно і хто, як не ти має рацію маестро, браво, овації! (х2)
не треба сліз, знаю, ти відмінно граєш роль в рану на серці не дозами підсипаєш солі думаєш боляче? поріз не такий глибокий він загоїться згодом, я терпітиму поки я попросив би забути, та знаю, ти не зможеш, як і я спокійно чути десь моє ім'я і не важливо, що відчуєш ти - тепло чи злість буде пізно, і ти це знаєш, ми з тобою різні хоч, може, якось ти приснишся серед ночі теплої і, може, навіть я прокинусь з думкою про тебе та впевнений, для мене все це буде тільки сном і відірваним шматком прожитої колись історії купайся в оплесках на сцені, ти заслужила твоя гра - шедевр, але роллю ти не жила роль застаріла вже, бачиш букет тюльпанів та я віддам їх тій, що грала на задньому плані в твоїх очах я бачив океан і було круто але ти не та, у кому я хотів би потонути і миті з іншими замінять ті миті з тобою можеш вважати, я здався без відкритого бою і я блукатиму в пустелях за подихом вітру а ти ховайся за Chanel i Victoria Secret продовжуй жити, тікаючи від себе самої а я літатиму далі. вже не з тобою...
актриса власної п'єси Париж вартий меси, звісно і хто, як не ти має рацію маестро, браво, овації! (х2)