Злоба... Рвуться на висках судини Лице оскал чи біль... Скажіть, хто винен? І хто спинить це? Тут мав би бути я десь. Страх... Але крім правди нічого боятись! І знову йду, куди і стадо, Я перестав приймати рішення і тим стану, Ким скажуть. Нам нав'язують наркотик, Вибирати нічого, тільки спробуй бути проти! Передоз і далі просим, нам не досить, Зламані, в розсип розкидані по різним осям, Ось ми - гарматне м'ясо... Розумію - я собі Давно не указ. Наказує той, хто за касою. Дивна параноя, іноді не знаю, хто я, По-моєму, чиїсь очі слідкують за мною, І мої скроні під контролем дула... Я - не бунт сам, І я змирюсь, тільки тихо б'ється пульс там... А далі пусто... Нічого більше, тільки запах, Поставлять на могилі біотуалет чи прапор? Може й правда, нам треба ще одне Гестапо? І пора би лишніх викидати за борт?
<verse2>
Це майже як конвеєр: з тебе ліплять копію, Розчиняють у натовпі і лишають, Підгодовуючи панацеєю, В яку щоразу підсипають опіум. І ти залежний, не вір, коли тобі втирають протилежне, Малюючи свободу безмежну - Брешуть, всі і всюди, це факт уже, Так, ти жертва, але винен в цьому теж ти, Будучи гнилою часткою соціуму, В оці на мушці ти в тих, кому ця гра в кайф. В тіні драйву, ти всього лише машинка на пульті, Тому біжи і не втирай зайвого! Бачиш, коди зламано, Добра немає більше, спалене дотла воно, Зла вино п'янить і робить залежним І стержень віри гасне, будь обережним, Ти теж не засрахований від його неволі, Межі десь заховані серед твого болю. Коли страх і відчай роблять безсилим, Ворог б'є з тилу, бийся поки є сили!