Мене те саме знову бере І я тут, поки не виплюну фінальну фразу і впаду в бою Далі ключі від мільйону дверей Але в останні з них одного разу я постукаю
Дітки граються в поганців, у руках топора, мачете Я би не давав їм покою та коли вони перебирають рими, я перебираю чеки Але кого би не коробило, я повен напору мій недобитий корабель не потоне в боях Зняти паруси, далі траверси, нахуй з пари, син, мій опонент – то я.
В мене за плечима ні колу ні двора, повінь і барак, фоном чума й кишлак Але на причини ніколи не кивав, бо не вибирав, то мій чумацький шлях Скільки на ньому згоріло мостів, я не то піроман, не то Нерон Але толку з них, коли знов переді мною то недомірок, то недоМірон
А де я, там допити, проби, копіт від топоту копит, клопоти, побут Поки ви плодите попит я добами коплю в холодному поту добробут Не лишався тим, хто сто разів протарить аварійний вихід і потому кине пластирі в робу Ані шансу їм, я маю сам одного разу постукати по домовині власного гробу
А поки сім років по тому я досі по слову викидую вперто у майк І давай, розкажи мені, хто я і хто ти, я вислухаю, поки давить змія Та я весь тут, від дешевих подертих нью белансів і до затертої майки І, шо б не сказав, ти не вартий ні злості, ні ненависті, бо ти навіть не я
Мене те саме знову бере І я тут, поки не виплюну фінальну фразу і впаду в бою Далі ключі від мільйону дверей Але в останні з них одного разу я постукаю (х2)