Де б я не був і що б не робив, Знаю, поруч завжди мій Особистий Янгол. В небо лечу я знов не один, Зі мною поруч завжди мій Особистий Янгол. (х2)
Я зніму маски. Вже досить жити казкою. На руках кайданів брязкіт, я відчуваю: час Кидати якір на дно, щоб мовчки не чекати наслідків, Знай, я б'юся до останнього не для поразки. Стільки фраз сказано і знаєш, ми - як діти, Готові з улюбленими пазлами днями сидіти, Просто тихо слухати, як дихаєш, без слів на вітер, Над містом, де нема метро, лише удвох летіти... Сотні разів ті самі спогади - і знову ти! Кілометри доріг, заметів і снігу, в павутинні Загубив для втечі стимул, тепер легше йти. Позаду сумніви стихли, попереду мотив - ти. Я забуваю всі слова, що готував, Думки зливаються, кругом голова, Здавалось, так не буває, думав, любов - це товар, Та все так довго триває, я знімаю всі маски, відкривай!
Де б я не був і що б не робив, Знаю, поруч завжди мій Особистий Янгол. В небо лечу я знов не один, Зі мною поруч завжди мій Особистий Янгол. (х2)
До грудей міцно притисну, наче лист, У цих бездонних очах, як в водоспаді, я падаю вниз. Посеред моря тільки ми і лагідний бриз, Вітрила повні і наша пристань майже близько... Згадую, скільки дурниць годинами я молов Замість того, щоб дорожити єдиним янголом, За теплом твоїм я вулицями стрімголов І кілометри ці для мене стануть стимулом. Байдуже, що зовсім не простим є норов мій, Знаю - є одна, яка все простить і зрозуміє. І, скільки б я не намагався, все одно не зміг би Не потонути в цьому погляді, як тону в сні... Давай удвох ми втечемо за горизонт, Де місядь поруч і хороводи водять зорі, Де щоранку, посміхаючись, як ти, сходить сонце... Давай зі мною і в життя ми перетворим сон!
Де б я не був і що б не робив, Знаю, поруч завжди мій Особистий Янгол. В небо лечу я знов не один, Зі мною поруч завжди мій Особистий Янгол (х4)