Тикни на мене пальцем, коли я хоть цент украв у когось Я сім років викопував зерна, доки це все зібрав у колос Далі або біле, або чорне, монохромом, без пістрявих полос Бо я звідти, де звикли говорити без цензу правду в голос
Саме тому скоріше за все ми далекі, як Бруклін і Сихів Хоч я би міг як усі тут косити під трупів і психів Голосом грубим і сиплим не вимовляти всі літери можу наспор, та Я весь є у цих куплетах, ніби на фото з паспорта
Я томагавк на цвях поклав, та коли в тобі сердиться надто Бог Натовпом хоть, НАТО в поміч, на це тобі на тампон Я копав той поклад, рився між серенад та понту Довбав породу, поки не вирив підземний надальбом
Вставав і падав, моя дорога між плямами з сірих штанів Часом як звір очманілий, в очах бойові лиш вогні Попереду дрянна лижня, та якшо ти віриш мені Ти станеш на трафлений шлях і прямо поїдеш на нім
І мабуть я довіку падаван Двадцять два, та не перестав надіятись на дива Я не покидав диван, поки писав слова, сам собі на зло І тут далі будуть набори слів, бо я ше вірю в слово
Давай за мною, нас далі чекатиме Готем і Нарнія Крізь шафу, де запорошені книги - моя теракотова армія Проклята порука, я їх не маю права ні на мить лишати Бо я тут рупор то затравлений німий глашатай
Мій плащ стертий від коміру до поли стільки міняється навкруг і я то віхола то полин Зірвані плани, і баласту метри, я біль ними допалив Книгами Паланіка, Кастанеди, фільмами Копполи
Я роками гриз себе і з'їв і всьо шо тобі Треба знати про мене, знайдеш в блокнотах і зошитах Хай ше не кінець далеко, але і не за горами вже вечір Час покаже, шо я викував, кайдани чи меч