Коли до прірви тільки крок і Нікому не цікаво, скільки років Ти йшов через терни до зірок Ніщо не переверне підлий рок Сам собі сказав би досить, та Сліпо вірю в правду досі І нехай я один тут на дорозі Йтиму далі туди, де гасне осінь Між тоннами бетону Всупереч законам ми не тонем Над сірим потоком монотонним Я вірю, допоки волі повний І грати невпинно небо мусить Нехай з глибин я не вернуся Хай піднятись з дна мене не пустить біль Та знай, я не боюсь!
І не страшно впасти вниз Слати тиск і лишатись чистим Літати низько, до старту близько Чи впасти, щоб потім піднятись ввись Щоб дивитись прямо в очі Тим, хто мені явно добра не хоче І з надією на пошану й почесть На аркушах свій лишати почерк Коли до фінішу тільки мить І в серці наміцно біль сидить Хоч всі надії вщент розбиті Та полум'я віри ще горить І я тут до останньої іскри Це мій безславний вічний спринт Крізь безперестанний долі плин Запам'ятай мене молодим.