На зламі дня Крізь час і простір розтяглись Сумні обшарпані ряди Блідих примар. В їх пожовклих очах Багряний блиск пожеж, Страждань печать
Одяг зотлів. Ганчір’я Ледь прикрива тіла Ні живі,ні мертві.
В рваних душах лиха змії Свій залишили слід. Їх клубок отруйний Вигриз все наскрізь Щастя, волю, пристрасть, Залишки надій Крихких.
Ніхто з них не згадає своїх імен, Теплих слів не відчує дар. Вічний шлях по колу Все відібрав Тільки Вітру свист Лине їм вслід Крізь ніч. Вони з тих, хто завжди йшов по кістках, Лизав чоботи чужих вождів. Продав свою честь. Спалив рідний дім.
І древнє прокляття ввійшло в їх рід Стократ повернувся їм біль Всіх їхніх жертв
Глянь! - Все більше повзе Тіней облізлих, примар! Всі заплатять сповна! До десятих колін!