Дякую долі, що ти моя мрія, Дві паралельні колії і ми вже самі, Вже такі дорослі, а вчора ще діти, Дякую тобі і до зустрічі, я їду в свої думки. До зустрічі, колись зустрінуться дві колії, Там де зорі сіяють завжди, де сонце зійде ще не скоро і залишимося лише двоє, лише ти, лише я.
Моя доля - мінус, моя мрія - плюс, За свій потяг я зовсім не боюсь, Ще одна зупинка, я впевнений, я розіб*юсь. Ким я був, хто я є, ти навчила мене - основне, Я знову людина, дякую тобі за це.
Ще день і знову вечір, десь пройде дощ і ми вже різні, лише ти, лише я, залишилось лише прожити це життя. Прощавай зупинка кохання, дорого в мене дальня, Ну, що, я поїхав, до зустрічі... прощавай... до зустрічі...
А ну звичайно, я відправив потяг в шлях безжальний, Створив модель ідеалів і хто я тепер? для тебе ніхто. Для тебе ніхто..
Сьогодня прийду додому, заварю каву, Сьогодні знову запалю цигарку, Сьогодні, сьогодні, знову сьогодні, Напишу тобі в асьці, Напишу СМСку які в тебе очі прекрасні, Сьогодні - робота, фото прінт, контакт, дозустрічі.
Я ще там де сонце світить яскраво, Там де зорі скрили тумани, А тобі лиш "сорі" і ніхто не думав що так вийде. Цигарка-тамбур, потяг-життя, Надіюсь ти знайдеш щастя, А не таку заразу як я.. Там де зорі сіяють завжди, де сонце зійде ще не скоро і залишимося лише двоє, лише ти, лише я. До зустрічі..