Бий мене, вбий мене, На шматки розріж мене, Впрах мене зітри! Та не знаю, де є довбаний, Світом тиражований, Зміст життя людського... Ніби є, ніби гниє, ніби Тисячі років Тисячами пустот в очах! Дивились, шукали, хотіли знайти... Та ніби є, ніби не є, Та ніби є, гниє!
Приспів: Світ гниє! З голови, як риба, та до ніг, як треба, З часом перетворюючи тіло на лайно, З голови, як риба, та до ніг, як треба.
Морок в очах і жах, і безперервний біль. Ти думаєш мало? Ти сморід відчуй! Всі почуття, помираючи день за днем, Лишається єдине, що наповнює мозок: Ти вбиваєш мене, ти вбиваєш усіх.
Крім себе голос смерті: Є-є! Наповнює мозок Лиш єдиний твій друг, Не підкупний твій друг в голові, Повідомить, що: Світ гниє! З голови, як риба, та до ніг, як треба, З часом перетворюючи тіло на лайно.
Приспів.
Я не дам займати лайном свої думки, Не вірю, що в світі є легкі шляхи, Я не бачу виходу, де бачать його всі, Не відчуваю радість, що надходить звідусіль.
Світ гниє! З голови, як риба, та до ніг, як треба. Світ гниє! З часом перетворюючи тіло на лайно.