А я викинув свої принципи в урну Не легко було мені себе визнати дурнем І сумно, звучить не те що я став нерозумним А те, що я ніколи зовсім не був ним, і я забув вже Звук істини тут, мій алфавіт складений з букв Які здатні лиш в правду вшити брехню Подумай як слід, чи було варте те діло тих сліз Чому нам бракнуло не слів, а тих кілька нещасних секунд? І тому в мені зріє той бунт, який побудує думку нову Поставивши міцно на грунт, показавши ціль і мету Я той павук, який сплів павутиння в твому житті І як не мудруй, ти ніяк не розпутаєш їх Я буду голосом, який тривожить сон Я буду добрим злом, яке ми згодом зробим разом Я буду компасом, який вкаже неправильний курс Я буду комплексом, який заставить з'їсти дюжену куль Я твій культ, який люди сприймуть з хохотом Я був твій друг, а тепер став ворогом Я той вогонь, який спалахне в очах при дотику губ коханої І похорон, який потушить його сльозами пам'яті Я шрам який залишився на лиці Всіх твоїх бажань і всіх твоїх мрій Я шанс, який тобі даний був лиш раз в житті Як жаль, що ти запізно це все зрозумів Я твоє лице, я твоє імя на папері Я твій рецепт панацеї в руках панакеї Я скрегіт зубів, людей які близькі тобі І тобі би мало бути соромно Тому що їхня біль, в обмін на твій здоровий сон І я прийшов знов... У вигляді фризи яка впаде на папір І тільки тоді ти зрозумів, що тільки ніч сховає правди тінь... І цей монолог із дзеркалом це твоя карма У відображені якого ти впізнав батька Це правда, яку ти приймеш завтра І одним словом, вона прийде самого ранку В вигляді відображення твого, І ти не зможеш зробити нічого, тому що твій мефістофель в тобі І він не дасть тобі спокій поки не з'їсть частину твої душі