Я тебе відрізняю за смаком серед тисяч крапель дощу, Я тебе залишаю без страху і сама крізь бурі лечу Я тебе не тримаю за руку і від тебе я не біжу Я сама молитимусь небу і тим краплям того дощу
Я тебе відрізняю на дотик серед сотні потрібних слів, Я тобі подарую спокій через відстань бурхливих днів, Я твою колиску наповню божевіллям тремтливих снів, Я сама проживатиму ночі, сповнені на півмісяців
Я тебе помножу на вічність з усіх псевдо-правдивих Будд, Я про нас проливатиму ніжність, відмиваючи з душі бруд, Я словами мовчати буду, коли нам не вистачить сил, Я з мечем у руці зневіру розсію на сивий пил.