1-ший куплет лірика душі чи то чергові соплі Прошу пробачити мені Не охолону доти- Допоки очі увісні мене ще будять рано Допоки ти у голові- скулить душевна рана І це не я пишу вірші -вони летять із серця Любов, що вбила на весні, Я повторив би все , І не шукав я протиріч, Вони самі настали ,коли Два серця -я і ти- так сильно покохали Думав що пройде Та де там, не проходить Не зміг забуть тебе Знов спогад в смуток вводить І це ж не переший раз Думав що став сильнішим Нащо така любов Від неї тільки гірше Минуло лиш два тижні А ніби вже два місяці Як я тебе не бачив Не чув твій голос ніжний І скільки ще чекати зустрічі з тобою Немає сил кричати - сльози йдуть рікою.
Приспів: Любов , Любов ,Що вбила на весні! Не на яву,а увісні! Мене розбудить вона знов! І потече застигла кров! Це все любов . це все любов!
2-ий куплет І я не знаю чому в житті буває, Коли так валить сильно- до смерті не вбиває. Та краще б вбило б , чесно, немає більше сили. Бо відчуття такі , що сам іду в могилу, Та де там йду - давно стою на краї! Тримає що? Невже ота невірна зграя? а може інше щось - та ні вже не тримає. Серце по шматках потрошки я збираю. Почав утопію - зберу лиш половину , А іншу відірвав в солодкі ті хвилини і подарив тобі , щоб билося з твоїм Не прирослось воно - залишилось чужим! І саме страшне буде змиритися з оцим. у середині голос- залишився німим. а ти ідеш напроти - уже не разом ми, І свій тендітний дотик ти дариш не мені. А пам"ятаєш разом купалися ввесні? Я обернусь на хвильку - згадаю наші дні , надіюся непроти у серці досі ти ! Я ранений душою. морально я слабкий, Для мене ти кохана . та я, на жаль, не твій!
Приспів: Любов , Любов ,Що вбила на весні! Не на яву,а увісні! Мене розбудить вона знов! І потече застигла кров! Це все любов . це все любов!