Розрив У безодні часу Обійми полум’я плавлять розум, душу й тіло Що тепер не більш ніж попіл Збережи повітря Згадуючи неба
Подихи жагучі Де знайдеш Свій ад, чи знаєш? Де знайдеш, а де згадаєш Чом ти тут
Чаша ваг велетенських Ще качає Був би час але немає Якби жеж міг усе перепочати
Як тепер, коли шляхів назад ніколи не пройдеш? Чи тепер не все що можеш Кляти всесвіт?
Увійдеш До мерзенних лав проклятих Серед смердів, так як інші Що вбивали, Їли і гадали Що вони не більше Коять зло Й не більші грішники Як ті, хто спонукав невинних На всевічні муки
На всевічні муки
Ким ти був? Чи міг уявити? Час прийшов Час платити
Все про все Що зроблено руками та умами Згадувати час настав Важіль зупинив би Думай! Разум вже повстав