Шагаешь вплоть с преисподней Рука в руку с тонкой нитью Молчание ветра... Всплеск эмоций Блики солнца, золотые кольца. Дым, пепел, лёгкий ветер Черная молния, фильтр сигареты. Удар в висок, сразу бы уйти Твердишь себе, но ты GUILTY.
Разомкнул веки, убрал с постели окурки сигареты. Сразу в душ, вода, дрожь, пар, гнев и стекло пакеты. Судорога мышлений, дорога превращений, попытка удалить к себе пусть кластер отвращения Нет и намёка идти вперёд, Неспособность собрать в руки мысли, Нельзя переплыть брод, Сброд грязных дел, я у дел, бес засел в душе, голове и даже в нервах. Я в узде. Где обещанный покой? Лучше бы год назад я ушел на упокой - принял бой и ушел, не попрощавшись с головой Чёрный покрой, крики "Стой, не уходи. ты ведь, грешный мой, не дожил до двадцати". Забить, закрыть, сотками прибить и забыть. Все...
Шагаешь вплоть с преисподней Рука в руку с тонкой нитью Молчание ветра... всплеск эмоций Блики солнца, золотые кольца. Дым, пепел, лёгкий ветер Черная молния, фильтр сигареты. Удар в висок, сразу бы уйти Твердишь себе, но ты GUILTY.
То ти вважаєш що не винен, у злі яке заподіяв, невже так швидко з пам’яті своєї все витер? Не мучать докори сумління? Спиш ночами? В той час коли пішаки стають королями. Перевертають все з ніг на голову, на правду кажуть брехня, брехні ж співають оди Що робиш ти? В кутку складаєш слово «вічність», це твоя кара? То тішить їх надмірність? Немає особливо спеки, але мучить спрага. Немає руху, але підрізають справа. І все не так то й добре, як то мало бути. Та що поробиш коли ти у королівстві смути. Рука руку миє, і тими руками керує стадами, щоб ті билися лобами А що лишається нам, тільки чекати, на те ще не черговий кат зайде до палати.
Засліпить очі чергова реклама, і знову твої стада біля телеекрану, їдять усе, що скажеш ти, та з моди виходть один за одним шути. Значення гордості на другий план відносить сліпа відданість грошам, І той шлях веде на дно, та ти не віриш вже давно у те кіно