Я виріс у місті клоунів
Де рахував підпори мостів
Збивав пилюку з дахів
Полохав птахів
Присипав цукром сльозу
Відбивав багаттям грозу
Свої ноги відразу ж роззув
Щоб відчути красу
Сніг падав повз мене двадцять зим
Я не міг натішитись ним
Ходив і бігав байдуже з ким
По місті клоунів
Ти ніколи не побуваєш тут
Це чужий для тебе маршрут
Скривився засмучений Прут
І ти Брут
Я ніколи звіси не втечу
За тобою не побіжу
Я маю свою межу
Нору ведмежу
Сніг летить лиш на тебе двадцять зим
Але ти не тішишся ним
Не бігаєш не ходиш ні з ким
Вибираєш грим
Закутай мене в коцик місто клоунів
Налий у чашку кави
Принеси пончиків
Бо найближих триста років ми зтобою вдвох
Збережи мене аби я не промок
Напиши за мене книжку про своє життя
Розірви старе намисто викинь всі плаття
І на потертому дивані біля мене сядь
Я люблю поговорити
Бесіду провадь
Я доживаю в місті клоунів
Не рахую підпори мостів
Сиплю пил на дахи
Годую птахів
Додивляюсь фільм у вікні
Ти й досі снишся мені
Закінчуються дні
У місті клоунів
bodich_gru, Олена Цибуляк, Давид Рябий еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1