замкнений простір, 4 стіни залізні грати і сидиш на самоті знерівся в себе, страждаєш. боїшся що волі більш не побачиш
секунди, хвилини, години стікають доба, тиждень, місяць, роки плинно минають у дзеркалі тебе вже не впізнати посмішку з лиця щоденні муки змивають
надія як зірки на небі згасають все менше листів друзі тобі присилають на волі про тебе уже всі забули зі слізьми на очах пам'ятні дні промайнули
тюремна система тебе забрала як тисячі душ, що у тюрмах згнивало когось справедливо, когось просто так то був твій вибір, то був твій шлях когось справедливо, когось просто так повернути час назад вже ніяк