Я вболіваю за Динамо, за Кличко та Клочкову, Адже все, що нам дано, дано від Бога Я бачив цю землю з-під крила літака Але я повернувся, бо втеча легка
Мені не потрібні неонові міста Не силіконові жінки, бо мрія не така Я не хочу жити там, де вулиці без ім’я А люди без батьківських назв
Я українець, я українець, я... українець я Ще не скоро кінець, бо я українець.
Тут дівчата читають конспекти в метро Бо цілий рік писали вірші на парах над Дніпром Тут жартують дотепно, посміхаються відверто Я залишусь тут, бо це земля моїх предків
Я полюбляю вузькі вулиці старого Лева Безтурботну Одесу, а не якусь там Женеву Я не вірю кар’єристам на наших трибунах Але вірю в цю країну і знаю що все буде, бо...
Тут на все про все завжди є патенти Тут на грошах поети, а не президенти Відчувається рідніший каблучків стук І мій син звичайно народиться тут