"морозний,зимовий але сонячний день,промінчики сонця ніжно лоскочуть обличчя прохожих,морозець щіпає за щічки...він і вона йдуть собі по вуличці,ніжно тримаючи один одного за руку,її погляд зачаровує його,він не може надивитись на неї,без її посмішки він не уявляє свого життя.Вони йдуть не спішачи,спокійно,цінують кожну хвиину разом,воини ж не бачились так довго,аж цілий день,цей день для них був наче вічність...вони просто йдуть без ніяких слів,мовчки...спрвжнє кохання не потребує слів.Прохожі задивляються на них,вони наче світяться від щасття...а маленькі дітки аж замовкают при їх присутньості,бо малечі властве вміння бачити щось світле і чисте,дітки ще не розміють що саме вони спостерігають,а то є велике почуття світлого кохання...А в неї вже задубли ніжки та вона слова не промовить,бо не хоче розтаватись з ним,вона йде і ще дужче злапавши його за руку,а він розуміє,що вона цим говорить про свої почуття,щиро посміхаючись йому у вічі,вони ще соромляться одне одного,хоча вже разом понад рік та це не заважає їм кохати...в нього вже тремтить,його вуха червоніють на морозі,він знов забув вдягти шапку,бо так мчав їй на зустріч...нарешті він запропонував їй піти у кав"ярню,вона саме для таких як вони,для закоханих,саме в цій кав"ярні вони колись познайомились,він хотів їй признатись у своїх почуттях,він так довго чекав цього моменту,так довго обирав обручку,хотів запропонувати їй своє серце,свою душу і життя провести разом з ним...не говорячи ні слова вона киває головою та знов так щиро посміхаьться з ямочкою на щічці,що він вже і про свої замерзлі вуха забув,наче вони стали червоними через його сором"язливість...він злапав її міцно за руку,в очікування зеленого кольору світлофора,вони таки переходять на зелений колір вулицю і наче з землі на шаленій швидкості жене якесь авто,вони не встигають отямитись як воно збиває їх,за рулем якийсь хлопчина,якому тато на день народження подарував таке довгоочікуване авто і......він збив їх,хлочина збив не простомолодих людей,а забрав те світле їхнє почуття,яке моло б побачити світ в очах маленької дитинки,яка могла б у них народитись згодом,якби вони дійшли в кав"ярню,адже вона так мріяла про цей день,коли він запропонує їй своє серце...але кохання не можна вбити,цей хлопчина просто забрав його з нашого світу,але з кожним промінцем сонця ми будемо пам"ятати про це світле,ніжне почуття з кожним промінцем сонця,яке лоскотатиме наше обличчя,так ніби це вони нам посміхаються з Божого світу....і ми пам"ятатимемо про кохання,яке ніколи не загине...."
Гуру Песен