Я не знаю що робити, я не знаю що казати, Де знайти чарівні квіти, щоб тобі подарувати. Щоб тебе причарувати на секунду, на хвилину, Бо таких, як я – багато, а така як ти – єдина. Кожен випадковий погляд зачіпає дивні струни, Коли я с тобою поряд тіло пробиває струмом. Шепочу слова кохання, ледве чутно тихо-тихо, Адже ти мої зізнання все одно зустрінеш сміхом.
Але мов солодкий гріх твої губи, твої очі, Залишитися без них, я не можу і не хочу. Знову сам себе зриваю, залишаюсь і зникаю. Що знаходжу, що втрачаю, Я не знаю, я не знаю.
Захлинаючись у хвилях твого збудливого сміху, Поринаю в божевілля і шукаю в ньому втіху. Сподіваюсь на відлигу, це для мене над важливо, Бо пробити твою кригу не можливо, не можливо. Адже мов солодкий гріх твої губи, твої очі, Залишитися без них, я не можу і не хочу. Знову сам себе зриваю, залишаюсь і зникаю. Що знаходжу, що втрачаю, Я не знаю, я не знаю.
Але мов солодкий гріх твої губи, твої очі, Залишитися без них, я не можу і не хочу. Знову сам себе зриваю, залишаюсь і зникаю. Що знаходжу, що втрачаю, Я не знаю, я не знаю.