Їхав козак за Дунай, сказав: "Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький, скачі та гуляй!" Вийшла, ручки заломавши і тяженько заплакавши: "Як ти ж мене покидаєш – тільки подумай!"
"Білих ручок не ламай, ясних очей не стирай; Мене з війни із славою к собі дожидай". "Не хочу я нікого, тільки тебе одного; Ти будь здоров, мій миленький, а все пропадай".
Постій, постій, козаче, твоя дівчина плаче, "Як ти ж мене покидаєш – тільки подумай!" Свиснув – гикнув на коня: "Оставайся здорова! Як не згину, повернуся через три года!"
Їхав козак за Дунай, сказав: "Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький, скачи та гуляй!" Лучше було б, лучше було б не ходити, Лучше було б, лучше було б не любити, Лучше було б, лучше було б та й не знати, Як тепер, як тепер забувати. Лучше було б, лучше було б не ходити, Лучше було б, лучше було б не любити, Лучше було б, лучше було б та й не знати, Як тепер, як тепер забувати. Лучше було б, лучше було б не ходити, Лучше було б, лучше було б не любити, Лучше було б, лучше було б та й не знати, Як тепер, як тепер забувати.