З чогось раніше пустого народиться звук слово обійме за суть і я не засну лавина думок духом спаяні рами я відчиняю замок і впускаю без страху всі мотузки мостів моменти місцями шо ріжуть на мясо навіть сильно не вдаривши гарячий чай нібито то нагадає як ти падав літав і чогоо так блін буває а знаєш якби не писав все було б не так і ти мене не знав але те місто франка що спостерігає закрутить знову в танку таких дивних деталей а знаєш як банальне привіт що розбудить твій світ світло шо спало то рік як шторм від краю до краю до каменю я дарую комусь себе кому ще одну ставлячи чиииии може це все лиш сніг який стопить ще рік і не лишиться слів душа яка ніби горить на мить зупиниться і не захоче вже йти хто зна завтра з нами чи порізну будуть будні і ти музи чи йтимуть в ногу ту я залишу собі в першу чергу для памяті фото із тисячі слів дрібязкових батлій
Приспів:
і ти можеш зі мною йти і ти хочеш зі мною йди я ж буду бо тут залишу на записі те що гріє і ні те що сплаює заживо і ти можеш зі мною йти і ти хочеш зі мною йди я ж буду бо тут залишу на записі те що гріє і ні те що сплаює заживо
жах близько 6 ранку букви втратять свій шарм жадно соки зібравши жаль бо я не зміг все сказати завтра спробуєм ще раз їх до купи всі склавши так крутиться світ мій так круто буває коли бачу те саме в очах що відчувають і це місто франка його люди окраїни його лютий і літери що не дають спати мені а ти відчув це у собі скажи хоча би намить шо я поряд присів пісні це те чим залишилось жити коли попри пройшли коли плюнули сліпо