Як подув до зламу вітер, як тече стрімка ріка, так ховають спогад про людей, що живуть в віках. Що давно забули люди, що не згадують книжки, то згадає полум'я, яке живе в мені.
ПР: Стихія минулого проклинає наш час, що лишили для нас, ми забули про них, покоління сивих. Що прийшли у цей день із минулих пісень, навіть подих затих, покоління сивих.
Як прокинувся від жаху, як згадав свій перший крок, так приходить розуміння - ти не пізнав стежок. Про які складали байки для наступних поколінь, щоб ми пам'ятали все, що в нас зазнало змін.