"Жив народ собі один, звався український, але він не знав що є ще народ російський..."
Жив народ собі один, Звався український, Але він не знав що є Ще народ російський. Жили собі добре в них Та радянська влада Взяла та й народи ті Братами назвала.
Приспів: Маєм Київ ми столицю, Україну мати, І не треба, москалі, Нам тут заважати.
Вова Лєнін раз напився, Бо хтів погуляти Своїм руху наробив Вистрілив з гармати. Ну а рано, з будуна, Виліз на трибуну, І з обдертих він створив Червону комуну.
Тече вода з-під Аврори, Та й по Петроґраду, А я маю собі в носі Ту совєтську владу. За царя нам було добре, Кождой мав си поле, А Володя всіх зігнав, Най го колька сколить.
А мій дідо був ґазда, Сіяли, орали, А москалики здуріли, Куркульом назвали. Най би си собі назвали, А то всьо забрали, Товарищєм нарекли, І куфайку дали.
Росіяни – добрі люди, Москалі – погані, Ліпше, хлопці, бисьте жили Десь у Пакістані. А як нє, то сі не пхайте, Вас застерігаю, Ані я, ані родина, Вас тут не чекаю.
Всі заводи сьти забрали, Тепер ви магнати, Але в нас є Лазаренко, Буде помагати. Ще Вкраїна зацвіте І розквітнуть квітки, Ще прилізете до нас Ви на заробітки.
Нас у школі колись вчили “Здрастуйтє” казати, Шляк би трафив москалів, Та і вашу мати. А із ваших та й райкомів, Раду ми зробили, Трохи добре, москалі, Жисьте сі вступили.
Добре то, що москалі, Танки нам лишили, З тої техніки курейці “Део” нам зробили. А ті статуї великі, Лєнін з бородою, Ми на бронзу розпиляли, Та й зробили зброю.
З тої зброї будем ми, Горобців пугати, Щоби вони не мішали Урожай збирати. Ой летіт, ви горобці, До іншого краю, Будьте чемні, москалі, Я вам все прощаю.
А рубашка – то сорочка, Воротнік – то ковнір, А карман – то є кишеня, А солдат – то жовнір. Шо зробили, москалі, Ви з нашої мови, У нас гривня – то рубель, Тьолки – то корови.