Здається, у обіймах тоне вечір, Немов людина за бортОм, Вона цілує його плечі, А він - із пристрастю її чоло. Між ними так багато злоби За прикрі вчинки і слова, Але й так само там любові, Що зігріває їх серця. Вони чужі, але такі до болі рідні. Говорять, що таких нема. А людям тільки б говорити... Не вірте їм, бо це лише слова.