Здається, у обіймах тоне вечір,
Немов людина за бортОм,
Вона цілує його плечі,
А він - із пристрастю її чоло.
Між ними так багато злоби
За прикрі вчинки і слова,
Але й так само там любові,
Що зігріває їх серця.
Вони чужі, але такі до болі рідні.
Говорять, що таких нема.
А людям тільки б говорити...
Не вірте їм, бо це лише слова.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1