самотність накида кайдани, а хтось за ґратами своєї ж правди кидає совість у смітник, сумують переповнені вокзали: хтось розлучається на мить, а інші - від'їжджають назавжди. а хтось малює на папері осінь, червону, жовту, золоту, для когось не настане зовсім, для інших - промине в жалю, для когось випаде ще ранніми дощами, для когось гратиме коханням на клавішах печальної душі, я мабуть більше не романтик, скидаю з плеч цей дар тяжкий. _________________ а осінь ламає коханню ребра, вичавлює душу ніби мокрий одяг, а сонце для когось уже не сходить, бо він безнадійно хворий, і ступає назустріч тиха зима, цілує вітром, ховає в сніга... кохання, - а що з ним?, -його нема.