Він так довго чекав на неї, на цю химерну жінку з тонкими вустами та довгим волоссям. Вона казала йому приємні речі, нишпорила поглядом по його підборіддю, та ніколи не дивилася в очі. Може це й на краще, адже витримати пронизливий погляд саме цієї жінки йому було б не до снаги.
Вона майже нічого не їла, все пила гірку каву та розповідала про свої подорожі, британських чоловіків й іудейські традиції. Про те як знову відкрила для себе Пєлєвіна та солону вівсянку, а серед нових знайомих немає майже нікого, хто б брехав їй і мав зневажливий погляд. Її обличчя стало ще більш дорослим та трохи похмурим, біля вуст з’явилися нові зморшки, що натякали про її прискіпливе ставлення до усьго почутого. Вона без зупинки по-диригентськи жестикулювала та мелодійно виводила кожен пасаж нового речення. Він помітив нову, трохи манерну подачу в її голосі, але це додавало їй ще більше жіночності, якої колись йому так бракувало. Її губи були пошкрябані вітрами, від чого улюблена вишнева помада нерівномірно заповнювала всі контури. Час від часу вона знімала з великого пальця обручку з латинським написом, в якому було щось дуже філософське, все як вона полюбляла, а він ненавидів.
Він казав їй:
- Броваста, ти постаріла! Невже час нашкодив і тобі? Я от вчора знайшов сиву волосину біля скронь і відразу замалював її чорним маркером, як в школі.
Вона скептично посміхнулась та відпустила холодний погляд:
- Знаєш, до біса не смішно, адже мені залишилось ще 2 місяці, поки не почне випадати волосся, тож маю прохання до тебе. Я реаліст, тому ти маєш виконати мої бажання, не зважаючи на те, скільки часу мине з нашої останньої зустрічі - я все ж таки тобі бойова подруга та перша жінка, що кохає такого мудака як ти стільки років. Якщо станеться те, чого ти неодмінно злякаєшся, пообіцяй, що знайдеш той клятий оркестр, котрий грав на моєму 20 дню народженні, і вони будуть в усю горлянку волати та дерти струни, кажучи, що я крута і без мене тут лихо, щоб Шнур почув це за сотні кілометрів, а я посміхнулась у власній коробці. Аби пили зубровку, читали вірші та не стримували себе у своїх виразах. І знайди світлину, де я не зачухана, а на жінку схожа, я пам’ятаю, в мене були такі і навіть у сукенці.
Він закрив очі, аби не видати свого тремтіння та нестійкості сльозних залоз. А коли зміг знову підвести на неї погляд побачив, що вона вперше дивиться йому прямо в очі, своїми сумними задимленими очима.