вчиться в коледжі в зборові програміст герасичук у ворміксі кучу крові він пролив із власних рук він мозолі натирає бавлячись у свій вормікс він в навчанні ніц не знає знає де лиш кнопка ікс у ночі вітьок козаче в своїх снах на конях скаче і співає серенаду про любов а не про зраду повторяє таку фразу перша кров уся і зразу витікає з ворогів і не має берегів бо вітьок так захотів як подивиться в віконце зразу сяє немов сонце що освічує волося золоте його колосся