Безсоння мій співавтор щоночі повтор Цілодобово вахта привидів цілий хор Віддавших перевагу моїм скромним хоромам Де разом вибрали любов і разом тонем
Блукаєм по Плутону чи кільцями Юпітера Я ніби непритомнів пишучи ці літери Ковдра не грітиме і гідність за країну Сам подарую собі вітер і всіх покину
Нерви - тонкий сатин ні к чорту значить За ніч диму один вбиваю кілька пачок Матеріал для зрячих надіюсь кілька копій Врятуються завбачливо від пустоти утопії
Маяч на Нокію я все одно не сплю Відтворюючи роки спокій затягну в петлю Світ буде затісним система надто груба Лишаючи всі сни записками в нікуди
Давним-давно уже не пам’ятаю Безсоння як синонім плазуючих по краю Зорі зникають і колір неба вицвів А я досі втикаю мені досі не спиться
Безсоння – детонатор спогади мій театр Минуле паралельний світ а ми екватор Канатом розіп’яті руки плювок в лице Відчай як отрута а тиран стає взірцем
Вага буднів на плечі в обіймах тільки натиск Рукостискання з манекенами з ними б не знатись Майбутнє тягарем горим падаєм глибше Живемо одним днем попереду лиш тиша
Не полишала шептала плела інтриги проти Не визнавала сліз тепла лише ефект блювоти Меланхолічно в піч листи гіпнотизує дуло І що тепер повзти або стати минулим
Якого і не було пали в тилу поснули Прогавили весну мов лезом полоснуло Звело до болі скули в цій атмосфері пресинг У індексах нулі зворотної адреси
Давним-давно уже не пам’ятаю Безсоння як синонім плазуючих по краю Зорі зникають і колір неба вицвів А я досі втикаю мені досі не спиться