Здавалось наче б всі ми люди, Але байдужість давить груди, І біль чужий панує всюди - Побачать очі, відчує серце. Заради нафти, грошей, злата, Війна, терор, надії втрата, Бо знову брат іде на брата. В людському серці згасає сонце.
Вже котрий рік нема покою: Тут Схід воює сам з собою, Там Захід знов готує зброю. Ворожий настрій не приховати. Сплітає людство ці тенета. На тлі агонії сонета Від сліз здригається планета – Порочне коло не розірвати.
Благаю вас, зупиніть Ці прокляті війни, Безглузде кровопролиття. Бо все скоріш кожну мить, І до пекла в обійми Наш світ летить у небуття.