Тоді, як стихне вітер у долині І чари свої ліс розкриє нам, Серед парканів темного коріння Розстелиться й торкнеться подихом Туман.
Тумане, тумане, розкажи мені Все ж звідки взявся, тумане, тумане, Звідки ти прийшов до нас. Та місто спить, ще не ввійшло у тебе, Ще не скуштувало ту смачну вологу Твого тіла, тіла твого - але сірого й сирого.
Тумане, тумане, покажи куди подів ти сонце, Куди ж зникло воно, куди ти сховав його проміння? Його проміння... Адже холодні обійми твої, Тільки після того, як навчишся бути теплим Ти розтанеш, слово даю, слово даю. Тумане, тумане, тумане, тумане..
Тумане, тумане - сивий мандрівник Багато бачив за усе життя землі, За все життя туманне. Не мовчи, я вхожу у тебе, Але тільки дзвін краплинок розбиває тишу І годують, так, годують тишу...