О дощу, о небо, прости мені, Не хочу тобі заміни. В серці моїм льодяному колись Була страсть… пристрасть була.
Кажу тобі, Дівчино, я кохаю неспішно, І в серці моїм для тебе достатньо місця. Багато було в минулому, Я змінився, І більше не той, що раніше.
Тому що кохаю повільно… Ти любиш повiльно...
І ось я стою на тлі неба й дощеві кажу: Як першокласниця в вірші, Красиво слова написала. Вони звучать просто і, може, банально. Молитви Звичайні ти вислухав.
Ти кажеш, Дівчино, що кохати неспішно – Як ловити вітер там, Де літають повітряні змії. Я не був ідеальним для тебе з самого початку. І цю пісню дарую тобі, дарую тобі…
Тому що кохаю повільно…
Поряд, але окремо течуть Дві часу ріки. Дві протилежні долі сходяться рідко. Тепер я – статуя при твоїм серці. Тихо, тихенько торкнися Каменю.