Перевернуті догори дригом думки Те,що пишу іде не від душі,від руки Відрубив собі атрофовані клітини в мозку Відсіяв всіх чужих,і залишив,хто свій у доску
Всі свої думки ношу в портфелі Та вони брудні неначе порт в Делі,в борделі Болт в теліку не цензура,і в політєхі тут Батя всуне синочка,хоча він то ,бля, на ділі дуб
Я сам зелений,нещодавно стукнуло сімнадцять Та в молоді лише думки про те як пісі мацать Розминають роти за девайси.Куди діваться? Одягайся і вшивайся,блять!
Лиш одиниці почули,як тихо впав я Моя поведінка на людях не різниться від виховання Лихо Вадя чуяв,я блять у ванні заночую Якщо не збудеться пророцтво моїх чуйок
Я їх чую!Думав, що доля дала тумака? Якби я пережив знов листопад,вночі б гикав Я відчував, коли ненависть змінювала почуття, П'ята точка володіє шостим відчуттям.
Приспів:
І все кудись пливе,я сам залишаюсь по собі І те,що рана заживе,це вигадки утопій Чергою йдуть події,змінюючись раз за разом Час не лікує,лікують думки,що прийдуть з часом
Skik:
Зі світлим гаслом вперед до мрії, Адже нам сказали: "Саме так буде вірно!", Закрий свій рот і мінімум довіри,людина майбутнього - дикий звір, бля, Серед заліза і бетону так мало слів і лише шум моторів.
Я відриваюсь від землі і лину десь туди за обрій, Де те життя,як на блоакитному екрані, Занадто багато було обіцяно, геть амбіції і честь, Якщо не ти,то тебе.
Шепіт за спиною, неначе фон, та я вже звик, Давіться, суки, тим гівном, а завтра знову вам підкину тему для розмов, Поет писатиме до скону поки адже його кормить голод, Робитиму те, що люблю, навіть якщо буду босим і голим.
Темні райони гріють душу - відчуваю тут себе, як вдома, Лише Winston дарує світло в ніч, коли не світять зорі, Так непристойно тихо - місто впало в кому, Поки батьків немає вдома, дітлахи влаштовують home-порно.
Коридори клінік чекають - тримайте нових хворих, І винен тут не хтось, впершу чергу ти сам собі тут ворог.