Навіщо псувати те, що вже брудне... Навіщо ламати те, що вже вбито Навіщо шукати — твоє вже кимось забране Навіщо терпіти, якщо нерви розбиті...
Люди без тіла... Всесвіт без часу...
Навіщо кричати, якщо вух нема... Навіщо дивитись, якщо нічого бачити Навіщо писати, якщо немає відчуттів Навіщо плакати — це для слабких
Люди без тіла... Всесвіт без часу...
Стиснув зуби все проковтну, перетравлю та просто залишу Стану пуста, наче пустеля, гостра як голка Завмре королева... Сльози та дощ перемішались... Хто з нас плаче — небо чи я? Мені інше потрібне повітря Не з цього життя, не з цього століття...