Одинока, як тінь По стежках життя я блукала І незнала Куди вони ведуть
Та якось на перехресті Мудреця я старого зустріла І спитала Про його шлях тут
Посміхнувся він щиро За руку мене взяв Із промінням в очах тихо сказав
"Ніщо не вічне тут Безжалісно стрілки ідуть Вогонь згорить і Лід розстане. Тож лови цю мить Хай дух наб небокраєм летить Поки мрія живе - Душа не зів"яне..."
Ідучи далі по дорозі Забути слова ці не в змозі Дивлячись по-новому на життя
Я кохала І втрачала На коліна упавши я знову вставала, бо знала, що це єдиний мій шлях
І як час прийде мій й поки буду жива Памятатиму завжди його слова...