(..інколи, ми платимо надто високу ціну за насолоду і відчуття, які своїми холодними пальцями здавлюють нам горло забираючи останній подих життя..)
Нечутно, Небачено Проникло зло до серця мого. І стільки сил було затрачено нами, Аби воно там не гнило
Та я не змогла І виходу в мене зовсім не було. Один лише знайшла: Про все і про всіх я забула
Пробач мені за те, Що смерть забирає у руки свої Пробач мене за те, Що за насолоду віддала усе Пробач мене, що я не можу з тобою бути вже Бо віддала життя за келих отрути...
Розправивши крила До сходу летіла, картини кров'ю малювала вночі. та що б не робила, і як не хотіла Вже більше ніколи не жити мені Я знову літала, Я бачила небо І зорі говорили зі мною. Так корчилось тіло І згодом затерпло Я падаю знов без свідомості вниз