[Хас]: Сама не подумала, нащо - Пішла і забувши про літо. Не вернешся більше нізащо. Повернеш назад усі квіти...
[Даня]: Літала, не думала в безвісті - Чекала повернення раю. Сумними думками тверезості. П’яніла від чорного чаю.
[Славик]: Ще так далеко до зими і до морозів. Навіщо сповіді сумні, навіщо сльози. Ще так далеко до весни, або до літа. І може хтось, але не я... Подарить квіти.
Жодної битви не виграла - Кохання з війною зрівнявши. А ти сама себе із дому вигнала. У душу нічого не взявши.
[Даня]: Такого чудового літа, Давно вже у мене не було. Я цілий світ хотів тобі подарити, А ти його просто не чула.
[Разом]: Я цілий світ хотів тобі подарити, А ти його просто не чула.
Ще так далеко до зими і до морозів. Навіщо сповіді сумні, навіщо сльози. Ще так далеко до весни, або до літа. І може хтось, але не я...
[Хас]: Забув як відчував тепло Забув яке на вигляд світло Зникло все, Що так пекло, В серці лиш холодний вітер. Я вже не бачу снів. І засихають сльози... Мені так холодно, Хоча ще так далеко до морозів..
[Разом]: Ще так далеко до зими.... Навіщо сповіді сумні, навіщо сльози. Ще так далеко до весни, або до літа. І може хтось, але не я...