Сама не подумала, нащо - Пішла і забувши про літо. Не вернешся більше нізащо. Повернеш назад усі квіти...
Літала, не думала в безвісті - Чекала повернення раю. Сумними думками тверезості. П’яніла від чорного чаю.
Ще так далеко до зими і до морозів. Навіщо спомини сумні, навіщо сльози? Ще так далеко до весни, або до літа. І може хтось, але не я... подарить квіти.
Жодної битви не виграла - Кохання з війною зрівнявши. А ти сама себе із дому вигнала. У душу нічого не взявши!
Такого чудового літа, Давно вже у мене не було... Цілий світ хотів тобі подарити, А ти його просто не чула.
Я цілий світ хотів тобі подарити, А ти його просто не чула.
Ще так далеко до зими і до морозів. Навіщо спомини сумні, навіщо сльози? Ще так далеко до весни, або до літа. І може хтось, але не я... подарить квіти.