світ краде мої думки на біс і у серцях палає лід за незрозумілість пробач мені, я написав тобі як міг, як міг... Світло гасне, лишаючи тіні, падає тиша, ковтаючи біль заплутався сам у своїй павутині не пам*ятаю, яка була ціль зникає все,що здавалось важливим вчорашнє і завтрашнє теж, кружляємо в танці, як божевільні а в божевільних в житті нема меж Сойти с ума, так просто для меня,но на запьястьях моих цепи из хрусталя Сойти с ума, так просто для меня,но на запьястьях моих цепи из хрусталя Цвіт від цих бетонних сірих стін від цих безцінних думок-рік, думок не розказаних тобі, я знав що вони, я знав, адже ти... Світло гасне, лишаючи тіні, падає тиша, ковтаючи біль заплутався сам у своїй павутині не пам*ятаю, яка була ціль зникає все,що здавалось важливим вчорашнє і завтрашнє теж, кружляємо в танці, як божевільні а в божевільних в житті нема меж Сойти с ума, так просто для меня,но на запьястьях моих цепи из хрусталя Сойти с ума, так просто для меня,но на запьястьях моих цепи из хрусталя Як дістали фальшиві трагедії, драми, Всі відверті почуття замінили ролями, Я не слухаю світ - просто проходжу мимо Та очі зауважують лукаву пантоміму Тепер я згідний з Шекспіром: наше життя - театр! Чомусь так мало акторів - зате масовки багато Тут неправдиві свята і муляжна кров За кулісами цвіте декоративна любов...