Годі говорити про того, кого нема! Годі говорити про того, кого нема! Годі говорити про того, кого нема!
Прощавай, бо я іду до них Вони ж як я, не знають холоду, Не знають міри. Не читай сумних без мене книг. Журба моя, то зветься голодом, Потреба віри.
Ну то спробуй зрозумій Божевільний мозок мій Кричала - може, поможи? Поможи? Годі говорити про того, кого нема! Годі говорити про того, кого нема! Годі говорити про того, кого нема! Більше нема!
Не довіряй болю Не довіряй сльозам Кажеш, я дам тобі волі Ну хто тобі це сказав?