А пам'ятаєш, як це бути - Відчуваєш кров, коли вен нема. Без повітря сенс добра немов тюрма, І на небі не усі розкриють парашути,
І тому так просто втрачають віру?! Ну, наприклад, ти - стакан води, А я в тобі один грам брудної породи, Головне - аби мене не було надміру? Ми одне ціле допоки цілий стакан, І не забувай, весь бруд осяде на дні, А до того часу хімічні процеси складні - Вони нам ставлять життєвий капкан! Усе забурлить і ти зірвешся мов вулкан! Ти розіб'єш стакан, ти станеш паром! Хоч я мріяв, щоб ти була нектаром... Полетиш далеко, ти вільний дельтаплан!
І здавалось, де тут віра, де тут сенс? Все просто - ти прийдеш з дощем, А цей шлях назветься твоїм тягарем. І, можливо, у нас ще буде шанс.
А пам'ятаєш, як це жити - Відчуваєш вени, тільки як немає крові! І обов'язково, щоб усі були здорові - Не забувай вчасно за усе платити.
Відчай? А який іще буваєш ти? От, наприклад, набираєм лишній кг... Згадай, живемо не в часі телеграм - Судять словами до болі, немов кати. І так боляче піти і прийти у світ, Де вчитель ображає через незнання, А лікар підбирає ліки навмання.... Хочеться підірвати все, взявши динаміт!
Одні керують, інші керують ними. І ніхто із них не жив в \"хрущовках\", І, можливо, навіть не читали у книжках - Про що ми мріяли, як були малими! Ні, не про долар по двадцять п'ять, І не про владу, що довбе(*бе) народ, І зовсім не те, що ви запхали прямо в рот! Ми мріяли не про те, що усі google-ять!
Ми жили, виживали і віру не втрачали!
Виключали світло - збиралися родиною, Не давали зарплатню - ми йшли на дачі, Знаємо, як бути та жити - у нас сили козачі! Художники малюватимуть цей час не однією картиною!