Стоп-кадр, лють... упали fraps'и, перегрівся проц й відуха.... Винос мозку, це такі рефлекси, Зависаєш та здаєшся - відчайдуха. Виключаєш монік, а себе в розетку, 220, так приймаєш burn'а дозу. Криша повз - повторяєш абетку, Не віриш майбутньому прогнозу. ..... Тепер не розумієш хто є хто. Побачив: злі люди як радіатори - Забирають тепло, та без вентиляторів вони ніхто. Закипай та ламай вентилятори! Хороші, як \"кондьори\" вздуваються... І лиш по-одинокі розуміють - Вони інколи розриваються! Та все без струму сіра маса, Деталі просто порожніють. Пил, як хвороба, у всіх проникає. Потрібне повітря, ураган спасіння. Та хтось підлий усю систему замикає. Померти, щоб жили інші Система падіння! Вбити це так легко неможливо. Прогрес життя - усі стають круті... І радіатори, конденсатори живуть щасливо, Та усі технології призабуті.... Тіло уже зовсім інше й кров не та... Штучний світ, де світло важко визволяти! Ісус певно в шоці, у нього була інша мета! Віддати своє тіло й кров, Щоб ми змогли прийняти. Відпустити. Пробачити. Зрозуміти. Просто повірити у вітер, ми ж його не бачимо, Та й у нас кров уже не та, ми не ті... Та є ще надія, ми просто мовчимо. Ламаємо систему падіння у бронежилеті...