А може нам з тобою не судьба?
Не в тому місці, не на тій планеті…
Годинник тихо десь лікує час,
А у твоїх долонях моє серце.
Наш час не вийшов, ми іще встигаєм
На поїзд, на маршрутку, на літак…
В моїй душі так тихо соловей співає,
В моїх руках давно вже тліє Rothmans Light.
В твоїй руці вже не моя рука,
Між нами вже не кава. Гіркий чай.
Любов була, вона завжди одна,
І я тепер навічно впалий янгол.
А знаєш, розбивай те серце,
Бо нащо воно треба просто так?!
На мене впало те блакитне небо,
Що об’єднало нас в зловісний час.
І нащо взагалі мені ті драми?!
Щоб лише згаяти в них час?
Тоді я відмовляюсь, ти спитаєш:
«Ну а судьба?» До чого тут вона?
Судьба, як та невірна шлюха,
Ніколи не сама, сьогодні тут,
А завтра там, з тобою.
Моя судьба уже давно пішла, і завтра я нап’юся з горя.
Вона безжалісна, і ти давай тримайся!
Вона твоя сестра, вас так багато схожих.
А ми, ми всі у помилках
Втопаємо тут, посеред дороги…
Кидай, розбий, забудь мене!
Ти вже не мій, не смій і нагадати.
Судьба розбила наш годинник, вбила час,
І ми уже втрачаєм стукіт серця!
Darsia Jenkins еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1