Скажи мені, що ж я такого наробила
Що ти не зможеш це пробачить?
Я може вбила, вкрала, збила…
Людину, що їй світ не бачить?
Чи ні, не може цього бути
Я вбила почуття?
Я вбила дружбу
Чи любов твою, якої не існує?
То хто з нас потребує кари?
Я, що не коїла гріха?
Чи ти, що познущався з мене?
Чи може ми удвох, нікуди я без тебе!
Любити чи згубити?
Тебе, мене, життя твоє
І все що трапиться в дорозі.
Питання є, а відповіді ще, на жаль, немає.
І ти поводишся, неначе
Неумілий хлопчик.
З тобою щось не так, ти не такий!
Ти був раніше з поглядом дорослим,
Тепер ти пишеш казочки.
Що сталося, не можу зрозуміти.
Чому ти перестав відповідати?
Дзвінки мої не безлімітні
Мені вже почало це набридати!
Послухай, знаю, що не любиш
Та будь хоч другом у скрутну хвилину
Будь поруч і подай лиш руку
Я більше не прошу, не смію.
Не можу я просити, бо ти один із тих,
З ким хочеться прожити
Ціле життя, все до хвилин.
І хочеться померти лиш в твоїх обіймах.
Бо ти один, бо ти єдиний,
Ти унікальний, неповторний,
Ти незабутній, як і дні,
Проведені з тобою поруч.
Тебе любити – божий дар.
І я цим даром володію,
Та непотрібна стала я,
Хоча колись була так необхідна.
І це, на жаль, гірке життя.
Гірке, як кава, як той темний шоколад.
Та ти вершки, ти цукор мій.
І ось тепер без тебе я не я…
Darsia Jenkins еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1