Куплет_1: Безглузді нісенітниці весь час верзеш: – Що диктує соціум – правильно! – Авжеж! – Довідник умовностей – незамінна річ, Щоб не загубитися в світі протиріч!
Всі хочуть пораду, шукають підказку, Знаходять умови, отримують ртуть.
Продовжують пошук, копають глибше, Зникають в рутині, забувши про суть.
Ця істина – поруч, усе на поверхні, З очей тільки треба протерти мазут.
Людина – не робот, і жодна умовність Ніколи не зможе її зігнуть!
Приспів: Ми створили межу у своїх головах! Вигадали умови, діють що на словах! Здихалися сумління на свій ризик і страх! Очевидцями стали – у обмеженні крах!
Куплет_2: Монолог егоїстичний все продовжуєш: – Норми – це наш порятунок! – Та невже ж?! – Споконвік умовності йдуть плече-о-пліч З осудом та розбратом, наче день та ніч!
Загальний порядок – синонім достатку, Який необхідно усім досягнуть.
Тому у погоні за нездійсненним Пірнаємо кожен все глибше у бруд.
Знущаємось, ставимо експерименти, Аж доки не змусим межу перетнуть.
Вважаєм, що маємо право і совість Вершити над ближніми самосуд.
Приспів: Ми створили межу у своїх головах! Вигадали умови, діють що на словах! Здихалися сумління на свій ризик і страх! Очевидцями стали – у обмеженні крах!
Брейк: Я не змушую межу перейти, Я розірвати її пропоную тобі! Я не змушую межу перейти, Я пропоную її стерти з лиця землі!
Вихід: Умовами мене до межі підштовхни! Я стрибну та за мною слідом полетиш ти!